Переваги препарату:
- Запобігає ламкості стебла та виляганню посівів
- Підвищує врожайність та зберігає якість продукції за рахунок накопичення біомаси рослини в бік зерна та інш. факторів
- Підвищує стійкість рослини до стресів та стимулює утримання вологи в клітинах рослини
- Застосовується і на соняшнику, і на зернових
- Оптимальні фази застосування на пшениці, ячмені, соняшнику
- На соняшнику оптимальні фази застосування Тардеру – від 8 листків (ВВСН 18) до фази "зірочки" (ВВСН 39) включно, з нормою препарату 0,5-1,0 л/га.
- На пшениці оптимальна фаза застосування Тардеру від ВВСН 37 (поява прапорцевого листка) до ВВСН 51 включно (видно верхню частину колосу). Норма 0,75-1 л/га.
- На ячмені оптимальна фаза застосування Тардеру від ВВСН 32 (стадія другого вузла) до ВВСН 49 (поява остей) включно. Норма 0,5-0,75 л/га.
Запобігає виляганню зернових та соняшнику Тардер зменшує висоту і посилює міцність стебла, як результат запобігає виляганню зернових і соняшнику. Етефон метаболізується в рослині до етилену. Етилен – це фітогормон, який в рослині відповідає за адаптацію до стресових факторів шляхом перебудови гормонального фону рослини. Таким чином етилен стимулює утворення в тканинах рослини лігніну і целюлози, які забезпечують потовщення стебел і роблять їх більш міцними. Саме таким чином підвищується стійкість рослин до вилягання. Підвищує врожайність культури на всіх рівнях Змінює динаміку накопичення біомаси рослини в бік зерна. Наявність у рослині етилену у великій концентрації дає рослині "сигнал" про перебудову процесів життєдіяльності, які спрямовані на зменшення вегетативної маси максимальне формування урожайності. Завдяки цьому вдається досягти кращого коефіцієнту "зерно/солома", тобто, на одиницю соломи ми отримуємо більше зерна ніж без застосування Тардеру.
Під впливом етефону рослини набувають товщі і ширші листкові пластинки з темно- зеленим забарвленням. В рослині активізується процес фотосинтезу і накопичення пластичних речовин. В подальшому ці речовини реутилізуються у насіння і плоди, що забезпечує підвищення врожайності культури.
- Стимулює розвиток кореневої системи
- Підвищує стійкість рослини до стресів
- Накопичений у рослині, в процесі розкладу етефону пролін взаємодіє з поверхневими гідрофільними залишками білків і збільшує їх розчинність, захищаючи від денатурації. В результаті клітина утримує більше води, що підвищує життєздатність рослин в умовах посухи, засолення, високої температури.
- Продукти деградації геміцелюлоз і пектинових речовин – олігоглікозиди – індукують синтез фітоалексинів, що виконують захисну функцію при інфекційному ураженні рослин. Результат роботи Тардеру на соняшнику
Рекомендації щодо застосування :
Проводити обприскування при температурі від +15...+25ºС;
Норма внесення Тардеру залежить від інтенсивності росту культури, системи живлення і загрози її вилягання: чим більш інтенсивний ріст культури, тим більша норма застосування препарату. На ранніх фазах росту культури норму внесення збільшують;
Потрібно забезпечити рівномірне покриття рослини робочим розчином;
Тардер сумісний з багатьма інсектицидами, фунгіцидами, мікро- і макродобривами.
Перед приготуванням бакової суміші слід перевіряти препарати на сумісність
Застереження: Не рекомендується застосовувати на:
забур'янених посівах, слаборозвинених посівах, які знаходяться в стресі, на грунтах з низьким вмістом азоту, в умовах ґрунтової та повітряної посухи;
перед заморозками;
за 4-5 годин до випадання дощу;
під час вітру, який може перенести робочу рідину на сусідні поля. За 6 днів до та після внесення Тардеру не рекомендується застосування гербіцидів.
Дія етиленпродуцентів суттєво залежить від температури повітря. Не застосовувати при температурі повітря нижче +12 °С та вище +25 °С. Не змішувати з препаратами на основі дитіокарбонатів, сірки, міді. Застосовувати через місяць після внесення мідьвмісних препаратів. Перед приготуванням бакової суміші слід перевіряти препарати на сумісність. Фізична сумісність препаратів в баковій суміші не гарантує відсутність фітотоксичності для культурної рослини. В процесі планування бакових сумішей першим потрібно виключити можливість фітотоксичного впливу за рахунок синергетичної дії препаратів, а вже потім проводити тести на стабільність бакової суміші.
